Шкільний бал за ґратами
У навчальному закладі Вінницької установи виконання покарань (№1) засуджені отримали атестати. Замість випускного вечора - випускний ранок. За атестатами довічно ув‘язнені ідуть відразу після сніданку. Але без костюмів та краваток, усі одягнені по режиму. А взагалі - така ж ретельна підготовка до останнього дзвоника та хвилювання випускників, як і у звичайній школі. Однак – за колючим дротом. Віталій Матухно - самий старший випускник. Із своїх
40 – 14 років за ґратами. А на руках атестат про середню освіту. Поки що він думає, яку професію йому обрати у майбутньому.
Матухно Віталій, засуджений Вінницької установи виконання покарань (№1) : „Після звільнення я хочу відкрити свою власну справу, продовжувати займатися собою та більше часу проводити зі своїми рідними ”.
„Багато із засуджених тягнуться за знаннями. Програма навчання в установі, як у звичайній школі. Поблажок немає. Але золотої медалі ніхто із учнів не заслужив,” - говорять викладачі.
Галина Пилипко, старший інспектор відділу соціально-психологічної роботи зі спецконтингентом: „Навчання в установах виконання покарань дає можливість нам на місці без бюрократичної тяганини, виводити тих, хто твердо став на шлях виправлення, поступово на ті рівні, які забезпечують йому наближення до волі ”.
Ні шампанського, ні напуття батьків. Довічно позбавлені волі випускники зізнаються: „Після останнього дзвоника, хотілося б погуляти всю ніч, а вранці зустріти світанок”. Втім, режимний порядок – не дозволяє: відбій о 22 годині, а підйом о шостій.
Андрій Оричевський, засуджений Вінницької установи виконання покарань (№1) : “Хоч ми і засуджені, але не пізно осмислити мудре російське прислів‘я ”ученье –свет, а неученье - тьма ". Аби стати на праведний шлях .
Останній дзвінок у Вінницькій установі виконання покарань продзвенів. Екзамени за плечима, але головне – ще попереду. Майже як у тій пісні: „Життя – це особливий предмет”.
